Що таке кохлеарна імплантація?

   Як свідчить статистика, на кожну тисячу новонароджених припадає один з тотальною глухотою, а в перші 2-3 роки життя три малюки втрачають слух. За цими сухими цифрами ховається людська трагедія – найдорожча людина у світі ніколи не почує не лише звуки музики чи співу птахів, а й звичайну мову. Передати розпач батьків словами неможливо. Так було донедавна. Але сьогодні існує кохлеарна імплантація.

Що таке кохлеарна імплантація?

   При пошкодженні більшої частини рецепторів равлики допомогти глухому не можуть навіть найкращі слухові апарати, людина чує лише низькочастотні звуки середньої та великої гучності, але високочастотні чи тихі недоступні, звучить нерозбірливо. Дитина в такій ситуації не зможе навчитися розуміти мову на слух і, тим більше, говорити. Допомогти такому пацієнту може лише кохлеарна імплантація – система заходів із використанням високотехнологічних засобів, яка спрямована на відновлення слуху.

Історія кохлеарної імплантації

   Проблема посилення звуку за допомогою електростимуляції почала вивчатися ще у XVIII столітті, але лише у 60-х роках минулого століття було вперше виготовлено апарат, який міг би носити глухий пацієнт. У 1978 р. пацієнту вперше було вживлено кохлеарний імплант. Однак такі втручання проводилися лише дорослим із глибоким порушенням слуху, і лише з 1990 року вік пацієнтів поступово знижується. При цьому на зміну одноканальним аналоговим пристроям, які дозволяли тільки визначити наявність і гучність звуку, але не дають можливість сприймати мову, прийшла багатоканальна система.

Коли потрібна операція?

   Безумовно, досягти непоганих результатів у реабілітації дітей, які не чують, можливо при ранньому протезуванні і за допомогою звичайних слухових апаратів, застосовуючи різні сурдопедагогічні методики. Але кохлеарна імплантація відкриває нові можливості – сприймати такі звукові частоти, почути які з допомогою звичайного апарату неможливо. При сенсоневральної приглухуватості найчастіше уражені рецептори равлика, волокна слухового нерва тим часом збережені. Але для виникнення слухового відчуття перетворити акустичний сигнал на електричний імпульс пошкоджені рецептори (волоскові клітини) не здатні. Цю роль перебирає кохлеарний імплант. Але, на відміну від попередніх років, сьогодні завдяки вдосконаленню методик та кохлеарних апаратів змінилися критерії відбору пацієнтів: супутні порушення зору, ДЦП, розумова відсталість не є перешкодою для операції. Кохлеарна імплантація проводиться пацієнтам із прикордонною втратою слуху (75-90 дБ), якщо звичайний слуховий апарат не допомагає.

   Втручання можна проводити у будь-якому віці, як правило, з 12 місяців, хоча не виключено і раніше. У пацієнтів з вродженою патологією або тих, хто втратив слух на першому році життя, результати можуть бути досягнуті до трьох років. У дітей старшого віку питання вирішується з огляду на психологічні та медичні показники. У дорослих рішення про операцію приймається з урахуванням стану здоров’я.

   Люди з нещодавно нейросенсорною втратою слуху, а також при прогресуванні хвороби, ті, які успішно використовували слуховий апарат, а також соціально адаптовані, які говорять – у таких пацієнтів кохлеарний імплантант найбільш ефективний.

Протипоказання до проведення операції

   У деяких випадках кохлеарний імплант може виявитися марним.

• Якщо патологія викликана ураженням слухового нерва або центральних відділів слухового аналізатора, розташованих у скроневих частках кори і стовбурі мозку. Це може бути викликано, наприклад, невритом, внаслідок крововиливу у мозок.
• При кальцифікації або осифікації равлики, що утруднює введення електрода в неї, підвищуючи тим самим ймовірність невдалого лікування.
• Туговухість протягом тривалого часу, при цьому пацієнт відмовлявся від користування слуховим апаратом, або тоді, коли компенсація від його використання недостатня. У разі настає атрофія гілочок слухового нерва.Імпланти – від простого до складного

Імпланти – від простого до складного 

   Кохлеарний апарат, кодуючи акустичну інформацію в імпульсні сигнали, передає її безпосередньо на нервові волокна, минаючи пошкоджену ланку. Операція щодо його вживлення проводиться понад 30 років. У далеких 60-х минулого століття кохлеарний імплант з одним електродом було створено на допомогу глухим пацієнтам. І лише у 1978 р. було розроблено та вживлено багатоканальний кохлеарний апарат. До кінця століття розміри зовнішньої частини поступово зменшувалися, модернізувалися, і сьогоднішні моделі значно відрізняються від своїх попередників. Сьогодні розроблені апарати, призначені пацієнтам з аномалією розвитку чи анатомічними особливостями будови внутрішнього вуха. Використання передового способу введення електрода, що дозволяє знизити травматизацію та зберегти залишки природного слуху. Розроблено стовбуровий імплант для тих хворих, приглухуватість яких викликана ураженням на рівні слухових нервів. У сучасних моделях використовується 8-24 електроди, крім того, ведуться дослідження щодо встановлення двох імплантів: на сьогоднішній день у світі проведено близько 3000 білатеральних операцій.

Реабілітація – невід’ємна частина лікування

   Кохлеарна імплантація складається з кількох етапів:

• Обстеження кандидатів
• Хірургічне втручання
• Реабілітаці

   Підготовка до операції складається із поглибленого аудіологічного обстеження. Крім того, необхідний висновок отоларинголога. Сенсоневральна глухота має бути підтверджена аудіометрією та дослідженнями, які свідчать про поразку звукосприймаючого апарату. Також необхідно виключити патологію слухового нерва, коли операція виявиться неефективною. Цілісність барабанної перетинки є обов’язковою умовою. Крім того, рекомендується виконати комп’ютерну та магнітно-резонансну томографію.

   Стандартна операція триває близько 1,5 години, в ході якої кохлеарний імплантант міститься в завушній зоні, а електроди вводяться в равлик. Під час передопераційного обстеження слід виключити патології, що перешкоджають проведенню загальної анестезії.

   Реабілітація є невід’ємною частиною імплантації кохлеарної. Після кохлеарної імплантації при підключенні мовного процесора та налаштування необхідно навчити пацієнта сприймати, розрізняти звуки та використовувати ці знання для розвитку мови. По суті, реабілітація – найтриваліший та найважчий період.

Довгий процес реабілітації

   Реабілітація проводиться командою фахівців, куди входять аудіологи, сурдопедагоги, отохірурги, психологи. Потрібно бути готовим до занять за спеціальними методиками, до тривалих сесій, консультацій фахівців. Протягом усього життя потрібне спостереження фахівців, а також періодичне перепрограмування мовного процесора.

Відбір кандидатів

 Відбору кандидатів приділяється пильна увага. При явно неефективному втручанні будуть не лише дискредитація методу, а й аварія надій, що призведе до психологічної травми. Показанням до імплантації може бути:

• Двостороння сенсоневральна глухота
• Відсутність покращення сприйняття звуків при використанні правильно підібраних слухових апаратів протягом 3-6 місяців
• Відсутність психологічних та когнітивних проблем, а також серйозних супутніх патологій

Проблеми кохлеарної імплантації

   Однією з основних проблем є віддаленість центрів для пацієнтів, що призводить до нестачі повноцінності післяопераційної реабілітації. Проте останнім часом з наближенням високотехнологічної допомоги населенню з’явилися кохлеарні імплантації виїзною бригадою. У такому разі добору кандидатів, їх повноцінному обстеженню має надаватися першочергове значення. Також стоїть питання достатності поінформованості як фахівців, так і батьків глухих дітей про імплантацію. Для цього передбачені конференції, існує форум із проблеми кохлеарної імплантації, висвітлення у ЗМІ. Але, незважаючи на труднощі, на рахунку фахівців з імплантації кохлеарної сотні пацієнтів, які отримали реальний шанс повернення до активного способу життя, при якому світ звуків – звичайна річ.